На видноколі безкрайнє сине море,
Що спогадами у душу заглядає.
Воно особливе, доволі просторе,
Загублені мрії на хвилях гойдає.
Теплі води моє серце лікуюють,
І змивають вчорашні натомлені дні.
Від завданих ран вже реабілітують,
Женуть поза скелі мої думи сумні.
А соняшні світанки у серце біжать,
З надією у кохання закликають.
Новими почуттями вони дорожать,
Глибоко у мою душу проникають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2021
автор: Віктор Варварич