Наче на гойдалці двоє -
то вгору, то знову вниз.
Ці відчуття драйвові
дістали обох наскрізь.
Здалося б уже владнати
розгойдані почуття.
Напевно прийшов час прийняти
все те, що дає життя.
Він хоче її до нестями,
вона його прагне теж.
Та зупинитись й сказати
про це не виходить все ж.
Коли вона вгору злітає -
додолу його несе.
Знов відштовхнувшись, він - в небо...
Вона - на землі уже.
Неначе якась дивна сила
притягує два світи.
А потім їх знову розводить,
як розвідні мости.
І, що ж їм таким робити,
далеким й близьким водночас?
Як гойдалку зупинити,
і з неї зійти обом враз?
Напевно, до справи візьметься
не логіка, а серця,
щоб в резонансі зійшлися
його і її душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2021
автор: Tanita N