А щастя є – зумій його впізнати.
Воно крокує поряд по землі,
Тож відчиняй душі своєї грати,
Впусти його, хоча й без постолів.
Зумій його, стокриле, упіймати,
Як над тобою неба височінь,
Воно в любові, що дарує мати.
Шануй, хто мир тримає на плечі.
Не просто йди – кинь поглядом довкола
Й за щастя інших щиро порадій,
Хто з ранцем поспіша-біжить до школи,
Аби знаннями там оволодіть.
Радій за тих, у кого сяють очі,
Бо ж руки не дарма переплелись,
За тих, що не марнують дні і ночі –
Працюють і сьогодні, і колись.
Радій брунькам найпершим і травинці,
Росою вмийся і цінуй життя.
А чи побудь з собою наодинці –
Упийся словом віри й каяття.
Так, щастя є. Воно тебе шукає,
Тому не будь сліпим у світі цім.
Буденність днів тебе хай не лякає.
«Смакуй життям», – теж радять мудреці.
23.05,2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2021
автор: Ганна Верес