Ранок ( Петро Кухарчук, Леся Утриско)

Петро  Кухарчук,  Леся  Утриско  Воробець  

По  дорозі  травневого  ранку  кружляють,  неначе  сніжиночки,  білі-білі  пелюсточки  цвіту  Вашого  життя,  й  цими  стоптаними  ранковими  стежинами  Ваші  думки  одягалися  в  біле-біле.  Вони  горнулися  до  Ваших  несмілих  кроків,  засіваючи  в  душі  несмілі  напіввідзвуки  майбутнього,  яке  горнулося  до  Ваших  віт  надіями,  даруючи  Вам  рясним  дощем  увесь  широкий  світ,  який  довіряє  Ваше  життя  пісням.
Пісням,  які  соловейко  довірливо  доніс  від  імені  закоханих  –  Вам,  і  які  тихо  відсторонили  від  Вашої  душі  маленькі  й  великі  тривоги  прожитих  літ,  довірливо  врятувавши  душу,  лишаючи  на  гілці  ночі  страждання  і  біль  минулого.
І  Вам  легко  дихати  надіями,  взявши  за  руку  давніх  весен  голосне  щебетання  птахів  весільних  мотивів  зорянок,  синичок,  жайворонів,  –  Ви  крокуєте,  Ви  хмелієте  від  запахущого  цвіту  акації,  бузку,  який  розігнав  Ваш  вечір  спокійного  смутку.  
І  попливуть  по  землі  сади  в  теплих  туманах,  Ви  знову  захочете  заспівати  колискову  –  така  всесильна  вдача  травневого  ранку,  коли  Ви,  радіючи,  в  далекий  вирій  проводжаєте  роки.
Цей  ранок  молодий  барвінком  синім  не  дасть  згаснути  в  серці  тому,  що  берегли  вітри,  і  ці  мокрі  квіти  прошепочуть  Вам:  –  Він  –  мій,  і  в  ньому  я  пізнаю  себе…
©  Петро  Кухарчук,  2011  р.
м.  Житомир

     РАНОК

Збережіть  мені,  тихі  вітри,  знов  народжений  ранок,
В  нім  шепоче  замаєний  зливою  дикий  бузок,
Я  ж  вкладу  у  сніпки  всі  роки,  з  ними  вийду  на  ґанок,
Як  у  перше  в  житті  зроблю  так,  по  дитячому,  крок.
Нам  пелюстки  устелять  стежки,  поведуть  у  причастя  -
У  пташине  причастя  пісень  -  молитви  солов’я,
Я  загублю  роки  за  плечима  весни...  вип‘ю  щастя,
Зап’янію  у  теплих  туманах  -  в  їх  пахощах  я.
Всі  великі  й  маленькі  тривоги  невинно  вколишу,
Колисковою  вимию  їх,  у  сніги  загорну...
У  сніги  пелюсток,  на  веселках  небесних  залишу,
Хай  впадуть  в  дивний  сон,  щоб  зустріть  не  одну  ще  весну.
Хай  в  ній  зливи  шумлять,  хай  громи  доторкають  барвінку,
Хай  купаються  в  росах,  і  май,  і  нестиглі  хліби,
Мокрий  квіт  одягне  пелену...  так  небесну  хустинку,
З  під  нестиглих  ще  трав  прошепоче  для  тебе:  -  Люби!..

#лесяутрисковоробець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2021
автор: Леся Утриско