Моя художниця-уява
Полотна білить котрий день...
Усе, що ловиться, то гави,
Співається лиш п'ять пісень
Одна тривожна — "Що там далі?.."
Наступна — "Як воно мене!!!.."
Ще дві, про радощі й печалі
І та остання — "Все мине".
Мої радари ловлять тишу
І на невизначений час,
Польоти всі свої облишу,
Затримки рейсів тут у нас.
Усе на паузі, говорять,
Кричать папугами думки,
Отим самі себе й потворять,
— Одне, що роблять залюбки.
Відтак — ні виходу, ні входу...
Приспать, втішаючи, буття,
Поки нема у річці броду,
Що на "той самий" бік життя?..
І серце кризою зпріває,
А загребущий час гребе...
В життя тайм-аутів немає,
То ж не обдурюймо себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2021
автор: Ніколя Петрович