Прости за те, чого не чую.
Ще розум очі не роззув.
Сьогодні знов переночую
у серці молоду грозу.
Вона до мене час від часу
приходить, рідна, на нічліг…
Я натщесерце п'ю цю чашу
І розбиваю об поріг.
Світліють очі і тривоги,
відходить вранішній туман.
До тебе - всі ведуть дороги.
Від тебе - жодної нема.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2021
автор: Ірина Білінська