якби писати те із тисячу снів тому,
частуючи медове надвечір’я,
не про снагу, обвінчану на втомі,
а про сніг цвіту, що так сипав з неба,
неначе бог дер із сатрапів пір’я…
>
якби писати те із тисячу снів тому,
в чадах конвалії на вічності могилі,
і падати на променів солому,
де заповівши ґлузд нечистій силі
чекали музи, злякані та хтиві_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2021
автор: Ки Ба 1