Освітлює дорогу нам заграва.
Горять позаду всі мости.
І бути разом ми не мали права.
Зустрілися невчасно я і ти...
Чому тебе не стрі́ла на світанку?
Коли весна буяла у душі
і юність у прозорому серпанку
міняла свої струни на ножі.
А потім влітку налилось колосся,
ми пожинали щедрий урожай:
вплітала доні квіти у волосся,
твій син збирав у гаю молочай.
Коли вже залишила́сь тільки осінь
і наші скроні в попелі багать.
Підемо разом, по одній дорозі?
Пали мости, нехай собі горять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2021
автор: Ніка Гордон