"Ne ignoryjesh, a zabyvajesh..."
Усвідомлення того, що знову
Шукаєш, знаходиш і глупо втрачаєш,
Штовахає тебе до глибокого рову.
До прірви бездонної так безнадійно
Летиш і страху вже не чуєш...
Так байдуже все і прямолінійно -
Не тішишся вже, але й не сумуєш.
Все чорно-біло, все індиферентно,
Не хочеться навіть за лікті кусати,
Лиш очі закрити - і одномоментно
Заснути. І не прокинутись. Спати...
А перш, ніж заснути, єдине попрошу:
Щоб сон мій на тебе перетворився.
Не гнівайся, мила, я просто так хочу.
А мене вже немає... Я зник... Розчинився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91437
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.09.2008
автор: gope