Над кронами лісу розлилась ріка,
Мій погляд втопився у ній.
Все давить у серці думка гірка:
"Ти тільки вмирати не смій".
Сказав я собі й усміхнувся у даль,
Не збагну чому трусяться руки.
Не боляче, ні і навіть не жаль,
Ніякі це зовсім не муки.
Лише моя кров стала темна, як ніч,
По небу стіка водоспадом.
І вітер холодний ріже навстріч.
І місяць ллється агатом.
19.05.2021
Стаськів М. А
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Моряк