[color="#ff0000"][i]От...
Вже не осінь,
а зима,
осріблена
засніженими
кронами.
... А відображення твоє
у світлі заоконня -
слова шпурляє невпопад,
та затулившись плечиком,
кидає свій нещадний
згляд,
мені,
у спину...
Розсекречена -
зітхаєш шумно,
тягарем,
відображаючи
балясину...
З тобою, чесно слово, ясно все.
... А от, мені - що ?!
Що, мені ?
... Отут, отак ось і стояти,
і в неосяжність повторяти,
те, що зведе мене з ума.
- Уже не осень.
... А зима.[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2021
автор: Ицхак Скородинский