Вона: Занадто тяжко,коли згадую тебе,
Бо ти пішов та залишив сліди.
Можливо,доля знову нас зведе
Та ти не зупиняйся-далі йди.
Він: Я зупинюсь,бо спрага мучить
серце
В останній раз на тебе подивлюсь
У твої очі-синії озерця.
І з долею своєю я змирюсь.
Вона: І не дивись,зачинені і вікна й двері
Ти,може,і захочеш ще ковток води
Та як верблюд двогорбий у пустелі
Не зупиняйся...далі йди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2021
автор: Pannochka