Ми розбрелися по світах
Добра шукати, та чужого…
Здається десь солодший мед
Шукаєм там раю земного.
Ми батракуєм по ночах,
Піт заливає сумні очі
Одна лиш думка гріє всіх,
Що в світлий день чи серед ночі
Покинеш той батрацький "рай"
З його таким "солодким" медом,
Просто закутаєшся весь
Думок, таких приємних, пледом.
Там безперечно добре – їм,
Просто вони в своєму домі,
А ми ґаруєм по світах
В фізичній і моральній втомі.
Лиш повернувшись, свіжим оком
Ти зриш, чого не помічав
І вдячність Богу посилаєш,
Що Він тобі цю землю дав.
Де дихаєш на повні груди,
Бо це твій дім, не чужина,
Тут перші кроки босоногі,
Твоя пройде тут й сивина...
Не шукайте ви раю чужого,
Повертайтесь на рідний поріг
І землі, що родила, зростила
Поклоніться уклінно до ніг.
16.05.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2021
автор: Олекса Терен