- Я тако, сусіде, скажу
Чєсом тако лажу, лажу...
Тай хочу перекусити,
Ну і шо маю робити?
Поки сво́ю дочекаю,
Майже з голоду вмліваю.
Щоби того сє не стало,
То до кухні йду помало
Й в голові собі складаю,
Що зварґанити там маю.
- Шо ти там, Штефуню, кажеш
Хіба яйце собі всмажиш,
Вип'єш горнє молока,
Ну вот не грай дурака,
Бо, що хлоп на кухни варта?
Се, бігме, не наша карта.
- Як то так? Нє, зачекай,
Хочеш, пальці загинай,
Що я зроблю ти нараз
В кухни ж не дрова, а газ.
Вот ти їв Батрацкий хліб?
Галушки клов на вокріп?
Якщо нє, слухай мене
Може й голод тє мине.
Для хліба возьми мукиці,
Налий в ню трошка водиці,
Посоли, поташ згаси
І на рондель віднеси.
Кидай пляцком на волію,
Так зроби ще єдну дію -
Видельцем зроби дєрки,
Переверни й до руки
Можеш вже го сміло брати,
Як вистигне, споживати.
Чи, примі́ром, галушки́.
Тут та́кой траба муки,
Лижки три на кип'яток,
Пару міну́т й другий крок -
Тридцєть дека остуди
І яйце й муки туди,
Заміси кісто лаго́дне
Й не буде тіло голодне,
Лижков опускай в вокріп
Маєш вже галу́шки й хліб,
А додаш там троха шкварків,
Яких тра тобі подарків?
Всьо можна зробити, Йване,
Як ти кістка в горлі стане,
Як закриют в селі склеп,
То почухаєш си леб,
Траба всьо вміти зробити,
Бо нелегко в наш час жити.
14.05.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2021
автор: Олекса Терен