Стоять у білих вельонах сади:
Мов наречені, вишні, сливи, груші –
Красу таку нічим не остудить –
Вона бере в полон і очі, й душі.
Вітрець-нахаба посохом-крилом
Торкнеться віт і раптом… заніміє –
Не знає, що із садом відбулось,
І, мов юнак закоханий, хмеліє.
Такі закони-звички у весни:
Усіх зігріти і зачарувати
У день у свій погожий і ясний,
І у блакить, де хмарки біловатні.
12.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2021
автор: Ганна Верес