Ти бачиш той самий дощ,що і я?
У очі вселилася втома.
Рука на дивані,а поруч твоя
Я вдома...та ніби й не вдома.
Ще вчора із нами щастя жило,
На місці його,лиш покинуті гнізда.
Як квітка в саду,так воно відцвіло
Його рятувати,мабуть,вже запізно...
Життя стало полем,що після зими
Зоралось об гострії бОрони.
Фізично лишаємось разом ще ми
Та дивимось в різнії сторони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2021
автор: Pannochka