М.: Ой, насію в поли лену, багацько насію,
З него виткати рубатку Україні мрію.
Т.: Відбілю́ ту полотнину, легонько підсиню,
Та мережку-павутинку по краєчку кину.
М.: Назбираю барвіночку, много назбираю,
Ним тай вишию сорочку для рідного краю.
Т.: А ще маки, півонії та ружу червону,
А для серця - воронії винограду грона.
М.: Нагаптую колосочків, китиців калини,
Волошок та фіялочків в пагінцьох лозини.
Т.: Із любов'ю ї розшию гладдю та шовками,
Буде файна, доки жи́ю, вишиванка в МАМИ!
М.: Україно, повна с цвітом, багата с квітками,
Жи весніют білим світом доньками-синами.
Т.: Ой, до лиця Україні вишита сорочка.
Несуть світом код родини сини її й дочки.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
08.05.2021 Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2021
автор: VIRUYU