Ті очі, завжди сумні,
І погляд її... Все мимо...
Від того так важко мені,
Так пусто чомусь, так зимно...
Нема вже утіхи в тім,
Що сонце дарує днину...
Самотньо блукає між стін,
Мов тінь, не знаходячи спину,
Німий, невгамовний біль
Та тиша б’є обухом в тім’я...
Оголений нерв догорів
І тільки лиш, спогадом, ім’я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ