***
Станційний доглядач, пустий полустанок…
А хто він? Лиш ясен кремезний, розлогий,
Сумлінно жде потягів з ночі, - під ранок
Рамена вкриває туманом тривоги.
І мріється ясену, - наче то літо,
Хоч зліва ще осінь, а там невідомість,
То є таємниця… У кадрі розмитім -
Лиш дощ, лише вітер і темінь натомість.
Самітник приходить на світло ліхтарне,
В задумі у далеч погляне й розтане,
А хто він і звідки ? Гадати намарно,
У ясена він ні про що не питає.
Чи довго чвалатиме стежкою? Поруч
Із ним крок у крок пес із кличкою Білий,
Туди де сніги вже, а осінь ліворуч,
І птах якийсь дивний із мороку квилить.
На зимних лекалах зіржавілих колій
Гірчак і осот переплентався з пижмом,
Колись тут лучились й розходились долі…
Тут мертвий сезон, лише ясен тут вижив.
30.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2021
автор: Лана Сянська