І так мало із нас йде за покликом серця,
І так мало із нас здатні пізнати справжню любов,
Віднаходити у пустці душі оази й озерця,
Після сотень падінь підійматись і знову, і знов.
І так мало із нас має сміливість бажати прозріти,
У світ власних ілюзій впустити вітер обнов,
Щоб піддатись йому і просто летіти,
Туди , де немає місця для нарікань і обмов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2021
автор: Вікторія Воля