В легкій фаті біля канави
Тендітна вишня роси п’є,
А ті блищать всіма тонами
Про щастя вранішнє своє.
Все ж щастя довшим не буває
Ні у людини, ні в роси –
Вітри легкі завжди здувають
Навіть без сонця чи коси.
Та вишня, молоком облита,
Радіє все одно йому,
І обцілована, і вмита,
Й не журиться зовсім тому,
Що прийде час – зачервоніє
Вона плодами-ягідьми.
Це сонця промені зуміють
Їх запалить, щоб їли ми.
27.04.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2021
автор: Ганна Верес