Ти підсвідомо тягнешся до мене,
Мов загадка… космічне невідоме.
Твій світ для мене майже незбагненний
Коханням в серце б’є, немов судоми.
Ти – мука, пристрасть, іншопланетянин…
Ми на́різно – космічні два скитальці,
Представники чужих цивілізацій.
А разом ми – сплетіння душ вогня́не.
Мій Всесвіт почуттів такий вразливий,
Та не спиняє це тебе, Прибульця.
Мов спалах ллє метеоритна злива,
Коли сузір’я наші перетнуться.
Планети різні… та живу тобою…
Зійшлись серця, мов зорі двох галактик,
Бо вже не в силах нарізно палати,
Коханням завойовані без бою.
В падінні зірки – шепочу бажання:
«З тобою до останку пломеніти!»
…І править світом неземне кохання,
Я завжди поруч, любий мій Косміте*.
*косміт – іншопланетянин, чужинець, прибулець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2021
автор: Білоозерянська Чайка