[color="#210b0b"][b]Диктатура кремлівського пролетаріату
Сплюндрувала рідну землю, розпатрала хату,
Прадіда і діда родовід - під корінь,
Не лишили згадки, наче змила повінь.
По землі цій ходять правнуки і внуки
Та й не знають горя… Бо не знали муки.
То чи треба знати їм про те страхіття -
Морок по оселях, сповнених жахіття.
І в якім кошмарі - нехай Бог боронить -
Хто коли побачить - мрець мерця хоронить!
А було тож, браття, мало хто зберігся,
Бо по всій Вкраїні Молох прокотився!
І не знала земле, моя рідна ненька,
Більшої скорботи на своє серденько!
Хто закриє рану? Знову роз’ятрили!
І людською кров’ю землю покропили.
Чи то звикли люди, чи то подуріли…
Наче й розум мають, та не мають сили.
Чули за минуле - хоч-не-хоч шанують…
Та біда! - в державі злодії керують![/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Світозорянська