Чорнобиль.. Реактор.. Навкруг - таємниця..
Уся інформація - не для людей..
А що там насправді зірвалось й твориться -
Дізнались пізніше із ТВ-вістей.
Втікали..Спасались.. Везли й примусово..
Кидали домівки: хто в чому стояв.
Все наспіх робилось і так терміново..
Куди кожен їхав – ніхто і не знав.
Страшна радіація неслась усюди,
Жахіття творилось кругом і біда,
З всієї країни добровольці йшли – люди,
Щоб лихо спинити ціною життя.
З тих пір вже років пронеслося чимало
А пустка ще досі у кожнім кутку.
В полях бур’яни, а що було - пропало,
Чагарі поросли там у кожнім садку.
Примари-міста, що стоять у мовчанні,
Як свідки німі тих жахливих подій.
І втрачено все: і життя, й сподівання -
З чумою століття програли двобій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Ольга Калина