Світлій пам’яті тих, хто закрив собою смертельний вогонь Чорнобиля
Невидимий, підступний, потаємний,
Цей мирний атом в молекул дух забрав.
Здригалися всі бані у Почайни,
За що ж Господь людину покарав?
Ми грішні всі: але щоб так, - на смерть,
Без списа, без меча, без стріл Перуна.
Все почорніло вмить… Душа болить…
Покрились смутком зелені вруна.
І світ побачив пекло те раніш,
Ніж нам «вожді» вже потім розказали.
Не лізе в ґрунт - землицю ту леміш,
А Правик, Кібенок, - їх небеса забрали.
В душі моїй сум’яття і тривога,
Гніздяться кубла обпалених лелек.
Чи той же шлях обрали ми до Бога?
Чи мало крові в ранах пролили?
Чи дурість нас в клубочки пов’язала?
Чи розум втратили, як липа цвіт?
Лиш пам’ять людству нагадала,
Який крихкий і недосконалий світ…
Чорнобиль біль і долі знак неясний,
В число оце лелека і мене приніс.
І день народження не став квітчастий.
Бо радість, смуток і журба переплелись
26.04.2021року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Естет зі стажем