Мої друзі перестають писати вірші,
Їм здається, з віршами живеться гірше,
Мої друзі – не балакучі, мовчазні,
Вони все частіше говорять ні …
У світі знову головні якісь дурниці,
Я слухаю чергові небилиці,
Я у минуле, ось візьму лише гітару,
Із нею вдвох дамо тихенько жару ...
Без вас, котрі готові цілий вечір слухати,
Без вас, кого уже давно-давно нема,
Буває, спогади болюче навіть порухати,
Та виривається пісень моїх братва ...
Мої друзі тепер не пишуть вірші,
У них немає на це потрібних хвилин,
Вони не стали від цього гірші,
І я не став чужий і зовсім один …
Але мені важливо бути собою,
Якщо говорити, то щось сказати,
І цим неймовірним білим, що пахне тобою,
По тому чорно-сірому хоча б щось писати …
Вони не хочуть. Не думають віршами.
Короткі речення. Неначе стук у двері.
Дивись, ховається щось. Там, за тими снігами.
Це зорі. Не шукай. Тут немає стелі …
Варіант пісні
Мої́ дру́зі переста́ли писа́ти ві́рші,
Їм здає́ться, з вірша́ми живе́ться гі́рше,
Мої́ дру́зі – не балаку́чі, мовчазні́,
Вони все часті́ше гово́рять ні́ …
[i]Вони не хо́чуть. Не ду́мають вірша́ми.
Коро́ткі речення. Нена́че стук у две́рі.
Диви́сь, хова́ється щось. Там, за ти́ми сніга́ми.
Це зо́рі. Не шука́й. Тут нема́є сте́лі … [/i]
У сві́ті знову головні́ які́сь дурни́ці,
Я слу́хаю черго́ві небили́ці,
Я у мину́ле, ось візьму́ лише́ гіта́ру,
Із не́ю вдвох дамо́ тихе́нько жа́ру ...
Мої дру́зі тепе́р не пи́шуть ві́рші,
У них нема́є на це потрі́бних хвили́н,
Вони́ не стали від цьо́го гі́рші,
І я не став чужи́й і зо́всім один …
Але мені́ важли́во бу́ти собо́ю,
Якщо говори́ти, то щось сказа́ти,
І цим бі́лим, що па́хне тобо́ю,
По тому сі́рому хоча́ б щось писа́ти …
[i]Вони не хо́чуть. Не ду́мають вірша́ми.
Коро́ткі речення. Нена́че стук у две́рі.
Диви́сь, хова́ється щось. Там, за ти́ми сніга́ми.
Це зо́рі. Не шука́й. Тут нема́є сте́лі … [/i]
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2021
автор: Дружня рука