Ти звешся зранку росою,
Кидаєш на землю сльози.
Ти просто побудь собою
І розпусти свої білі коси.
О трішки! Всміхнись! Імлою
На землю впади лукаву.
Немов не була з журбою.
І не шукала славу.
Пішла. Світ лишився.Тихо.
Пішла. О лиха година!
Чомусь розбудила лихо.
Посуху в гірку хвилину.
Ти звешся зранку росою
Надвечір сльозою будеш...
Тебе понесу з собою,
Ти вічність свою розбудиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2021
автор: Ксенія О