Куди Земля, туди і я!
Я, Космосу заручник,
Про це ні слова – «ні гу-гу!» –
Горлаю милозвучно.
Я бранець на борту…
Куди ж моя галера?
Я вчора брав ще висоту
І чванивсь в кавалерах.
Сьогодні я… порозумнів? -
Записано так в генах! –
Носій майбутнього Землі.
Ця ланка вклалась в мене.
Я естафету передам.
Земля кружляти має.
Адам із Євою в цей план
Втішались голі Раєм.
А потім …ми.. за раттю рать,
Нас нескінченні раті.
Дістався нам шалений гарт
Колишнього у втраті.
Вперед! Вперед! Там майбуття!
Яке воно?.. Пізнаєш...
Воно – твоє й моє життя
Повідане розмаєм.
23.08. 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2021
автор: Михайло Нізовцов