Він їсть, падлюка, наше сало,
п'є найсмачніший самогон,
та і цього йому все мало,
зве “руській мір” через кордон.
Чого ще треба? Балалайки?
Чи лАптями сьорбАти щі,
не можеш жити без нагайки —
“какая разніца, ведь ми товаріщі!"
Манкуртом виріс і манкурти діти
що не скажи — "всьо можем повторіть",
не хочеться, ну ніде правди діти —
срать поруч з ним, не те щоб "гаваріть".
Підсрачника під зад надати,
у зуби чемодан — вокзал,
кожен москаль повинен знати —
для України він — вандал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Микола Коржик