Професія ця давня, як і світ,
Завжди майстри тут вправні працювали,
Вони принцес та королів взували
І за придворних теж не забували.
Красиве та зручне взуття ж бо шили їм,
Самі ж частенько босими ходили,
За себе ж бо постійно забували,
В народі про це приказку ще склали:
Хто ходить вічно босий. без чобіт?
Це...( чоботар).Так, звісно. звісно він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський