забарвленням,
тілом і видом з лиця,
кажуть,
не відрізнити мене
від горобця
а що проклюнувся
не під стріхою, а на волі –
під небом безкраїм,
у безмежному полі,
кажуть, яка різниця…
у безмежному вільному полі,
дякую Богу і долі,
у густому зеленому вруні –
весняній озимині
на світ проклюнутись
випало щастя мені
і тільки-но перші промені
визирнуть на світанні,
здіймають мене у небесну вись
теплі повітряні струмені
і радісні,
наскрізь пронизані світлом, пісні
самочинно ллються в серце мені
благословенні
піднебесні пісні
спонтанні
про зорі і роси,
передранкові сонячні паруси,
про добірні,
любов`ю напоєні колоси,
незліченні
натхненні лики земної краси
кажуть, я високо надто літаю,
пнуся живцем до раю,
а оперенням і з лиця
не відрізниш од звичайного горобця….
і мої пісні
задуже піднесені і голосні,
складні
і нікому вони не потрібні
…а за оперенням
формою і лицем –
горобець-горобцем…
горобець чи жайворонок – все одно:
із високості, кажуть, мене і не видно,
може насправді мене нема,
лише вигадка півпоетична сама…
і більше нічого
світло-сяйво-яса
Любов і Краса –
співтворчість з Богом
19.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Валя Савелюк