Журавлями лишилися в небі,
Душі тих, що ним завжди жили.
Не пригорне матуся до себе,
Син загинув її без війни.
Що відчули вони в ту хвилину,
Коли падав на землю літак.
Наче вирвався крик журавлиний,
Залишаючи розпач і жах.
Приспів:
Журавлиним курликанням з неба туга летить,
Голоси їхні кликали у останню ту мить.
Молоді, життєрадісні, України сини,
В катастрофі у вогнищі, залишились вони...
Як зійшло в небі сонечко рано,
А над полем розсіявсь туман.
Вдалину все вдивлялася мама,
Біль сердечний торкався до ран.
І дивились з небес, сині очі,
Промовлялись в уяві слова.
Шепотів син її серед ночі,
Мила мамо, голубко моя...
Не тужи, бо я завжди з тобою,
Тепер я буду твій оберіг.
Як цвістимуть дерева весною
І як взимку впаде білий сніг.
Не покину нізащо рідненька,
Буду завжди у серці й думках.
Найдорожча матусенько, ненько,
Я приходити буду у снах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)