МОВЧИМО---О. МАКАРЧУК

Мовчимо...  Від  розмов  знесилена...
Що  слова?...Мов  повінь,  розлилися...
Стільки  слів  я  чула  окрилених,
Ваби  ж  віч  таких  не  зустрілися...

Що  й  казати?  -  Все  обговорено.
В  тебе  путь  своя  нині  схвалена,
Я  для  тебе  -  дрібничка  скорена,  
Навіть  в  думці,  ти  десь  віддалено.

Я  була,  мов  дім,  -  за́сув  ставила,
Всі  вікконниці  -  щільно  здвинула...
Зі  сновиддя  тебе  принадила,  -
Теплота  в  мою  душу  хлинула.  

І  тепер  душа,  наче  кішечка,
Муркотить  до  тебе  довірливо!  -
Ти,  побудь  в  цей  вечір  ще  трішечки,
Будь  моїм  лиш  -  благаю  мрійливо!

Знаєш,  бу́дь-що  у  тебе  зладиться  -
Мов  провісниця,  я  озвучую.
А  душа...Як-не́будь  все  вляжеться,
Адже  їй  не  вперше  прирученій...

Що  намріяв  ти,  звісно  станеться,
Ро́ки  будуть  піснею  втішною.
Тиша  тільки  мені  дістанеться,
Кине  мляво  погляд  з  насмішкою...

Оригінал

Помолчим.  Разговором  выжата.
Ни  к  чему  слова  -  воды  талые.
Много  слов  я  красивых  слышала,
А  вот  глаз  таких  не  встречала  я.

И  о  чём  говорить?  Ясно  всё  и  так:
Ты  уйдешь  своею  дорогою.
В  тишину.  И  я  -  для  тебя  пустяк:
Даже  мысленно  за  порогом  ты.

Я  как  дом  была:  на  двери  засов,
На  окошках  закрыты  ставенки.
Ты  ко  мне  пришёл  из  забытых  снов,
Я  согрелась  душой  израненной.

А  теперь  душа,  словно  кошечка,
Ластится  к  тебе  так  доверчиво!
Ты  побудь  ещё.  Хоть  немножечко.
Лишь  моим  побудь  этим  вечером!

Знаешь,  все  у  тебя  получится:
Ворожеей  могу  быть  при  случае.
А  душа...  Как-нибудь  отучится,
Не  впервой  отвыкать  ей,  прирученной.

Всё,  о  чём  мечтал,  -  так  и  станется,
Будет  жизнь  твоя  песней  звонкою.
Мне  одной  тишина  достанется,
Улыбнётся  она  с  издёвкою...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2021
автор: Юрій Шибинський