Ніч вкрила землю темним покривалом,
Спустився тихо мороку владáр
І стелить ложе спокоєм тривалим
Під неяскравим сяєвом стожар.
В безмовній тиші ніжно огортає
Дрімотою і затишком Морфей,
До ранку лагідно благословляє,
Від денних визволяючи страстей.
Смугляве і бліде обличчя в нього,
А погляд ніжний і такий сумний…
Морфей – Бог снів і забуття володар,
У царство щастя лину я із ним.
В країну, де усе мені доступно,
Безмірний простір є для мрій земних
І від реальності є порятунок, –
Завад нема надіям весняним.
Як ніч промчиться й сонце має встати,
Мене зі снів, Морфею, не пускай!
На жаль, не може вічно сон тривати…
Шкодá, Морфея влада – нетривка…
31.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2021
автор: Martsin Slavo