Вієш, вієш дубе сивий
Тут ось край діброви –
Чом насупив свої брови,
Руки гнеш до сина?
А синочок, твій росточок
І твоя надія –
Дитятко, але вже мріє,
В лет до сонця хоче.
О які ж вітри чекають
У цім білім світі,
То ж шануймо заповіти,
З горицвіту діти.
Тут під вітами моїми
Старшини сиділи –
Мирно жити всім веліли.
Чи ж поможе й схима?
Війни, війни – горе людям
Й нам, дубам негода.
Стільки злоби у народі,
У трьох соснах блудять.
Краще в щасті й мирі жити,
Жити не тужити –
Сіяти пшеницю й жито,
Діточок ростити...
Смерть й сама знайдеться, браття –
Що її шукати?
Лиш в любові щастя мати
В службі, Богу ради.
Вієш, вієш дубе сивий
Тут ось вік віками –
Поживи ще, мудрий, з нами,
Глядь і прийде диво...
15.04.2021р.
Глядь дождёмся чуда
Веешь, веешь дуб наш сивый
Здесь вот край дубравы –
Почему нахмурил брови,
Руки гнешь всё к сыну?
А сыночек, твой росточек
И твоя надежда –
Он в мечтах витает где-то,
В лёт он к Солнцу хочет.
О какие ж ветры ждёте
В этом белом свете?
Надо уважать заветы,
С горицвета дети.
Под моими здесь ветвями
Старцы засиделись –
Жить всем мирно повелели,
Солнца, под лучами.
Войны, войны – горе людям,
Дубу в непогоде.
Столько зла ещё в народе,
В трёх сосенках блудят.
Лучше в счастье, мире жить нам,
Жить в добре не с ложью –
Сеять здесь пшеницу с рожью,
Деток здесь растить нам...
Смерть сама найдется, братья –
Что ее искать-то?
Лишь в любви получим счастье
В службе, Богу ради.
Веешь, веешь дуб наш сивый
Здесь вот век веками –
Поживи, дождёмся с нами,
Чуда, что просили...
15.04.2021 г.
Авторский перевод с укр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Променистий менестрель