Шелестять березові гаї
і вербові котики буяють...
ну, а я пасу свої рої
і ніяких клопотів не маю.
Поки не щебечуть солов’ї,
непомітно і весна минає,
і літа розхристані мої
як зелений шум оцього раю.
Та не в'януть мрії навесні.
Поки ця пора мені пасує,
я її у серці намалюю...
Не дарма у ці часи ясні
котики нагадують мені,
що нічого не буває всує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2021
автор: I.Teрен