Так кохають лиш раз –
Єдиний:
Напинає душа
Крило,
Ніби заново
Народилась.
Диво дивнеє
Відбулось.
А закохана
Щасливіє,
Богу дякує
За життя.
З ним у пам’яті
І сивіє,
Не шукаючи
Каяття.
Так кохають лиш раз –
Єдиний,
І згорають ураз
До тла…
Так кохає лише
Людина,
Щоб від щастя сльоза
Текла.
Так кохати не кожен
Зможе,
Тільки обраних Бог
Єдна.
Тож кохання – веління
Боже.
Трунок випий його
До дна.
5.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Ганна Верес