Ель пан - так здавна звуть тебе Іспанці.
А хлібом величають Українці.
З часів Трипільських давніх, з неоліту,
Розкрив красу свою усьому світу.
А славу дав тобі Вікентій Хвойка,
( Всім серцем полюбив він Україну)
І археологічною культурою
Ти, Хлібцю , став і поріднились ми з тобою .
Бо звідтіля, з Дніпра і Подністров’я,
І до Карпат, й величного Дунаю
Зринає особливий і ментальний норов
Від пра –пра прадіда і діда, плуга і вола.
Ти прикрашаєш з сіллю вишитий рушник.
І гість завжди почесний на заручинах.
Ти є священний й всюдисущий оберіг
І годувальник для мого народу.
Панів у нас, як правило, не шанували -
Не раз садили й підкидали їх на вила.
Тобі ж, лишень, вклоняємося щиро.
Бо ти завжди приходиш в хату з миром
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Естет зі стажем