Зійшла над людством полинова зірка
і Янгол третій засурмив,
земне життя лише маленька мірка,
хтось наче небо відчинив,
хтось наче небо відчинив безкрає,
зоря - провісниця біди.
Рання весна, а цвіт вже облітає,
Куди ви, друзі? Ви куди?
І де ви є, в якому нині світі,
вас тут бракує до сльози.
І де ви нині, на якій орбіті?
Чому замовкли голоси?
Вас тут бракує до сльози, до болю,
бракує потиску руки,
купити можна все, от тільки долю
й життя не купиш за скарби.
Зоря-полин над людством, наче плаха...
Цінуймо кожну мить життя.
Летить душа у вирій, наче птаха,
у вирій і без вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: ОксМаксКорабель