Іще один листок з календаря весни
злітає догори, підхоплений вітрами.
Минає час, і все, немає тут вини,
що все поперед нас лишається за нами.
У мареві густім розгублених слідів,
на папертях думок і спогадів нетлінних...
І все, що поза нас, і все, що у собі -
не більше, аніж зойк розбурханої піни.
Не більше, аніж мить, що скапує в траву,
коли годинних б'є над вічністю у дзвони.
І хай душа щосил натягне тятиву,
вона усе одно в цім світі безборонна.
Як дикий голуб десь у ночі на руці,
розбуджений зі сну невтишеними снами.
Малює промінь зморшку на білому лиці...
Іще один листок весни летить з вітрами...
30.03.21 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: Леся Геник