Мої поля, ліси і крутосхили,
У вас свою відраду віднайду.
Мені земля надасть такої сили,
Що я тепер ніколи не впаду.
Як древовид, крізь час і крізь каміння,
Відчувши запах моху і кори,
Я проростаю, і моє коріння,
Закриє вхід кролячої нори.
Цей дотик трав - щось рідне і духм‘яне,
Немов життя заграло на сурмі.
І жар в душі, і серце полум’яне,
Запалить сотні вогників в пітьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: Лада Квіткова