[color="#1a0a26"][b]Геній не вмер і крізь віка
Нам посилає двійника
Свого нетлінного творіння
(Мабуть, не всохло ще коріння).
Відомий всім цей персонаж ,
В свій час здійняв ажіотаж!
Минуло майже два століття -
В нове ввійшли тисячоліття –
Не кваптесь друзі, п’єм «Вігор»:
В країні новий «Ревізор»!
Ось дія перша – стадіон,
Ми садовим ЙОГО на трон,
Всучили скіпетр і державу -
То ж не сварімось на виставу!
Як стовбур є, то є й гілля –
Бо ж свита робить короля!
Чому ми бідні і дурні,
Як в п’єсі Пєшкова «На дні»?
Питання це не новина -
Знов «Що робити?», «Чия вина?»
Не скаже нам морда пихата –
Співає як «Горіла хата» …
Згоріла хата, згорів сарай,
Горить на сході рідний край!
… А що в столиці поробляють? -
Великосвітські блазні лають!
******
То чому ми так зубожіли?
Може, спитаємо Сибілу?...
«Коні не винні» - кожен знає,
А винен той, хто запрягає.
Розумний з горя животіє,
А дурень думкой багатіє![/b][/color]
26.10.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Ніжинський