словом потрібно рвати на шмаття
перше, мов пролісок, може зійти
знаю, рубають, деруть, колошматять
слово — не інші, слово — це ти.
ніжне, як вітер у дідових вишнях
пирсне червоним на щоки й чоло
в очі дивись: Україна — не смішно
слово — дитя, що у муках зросло
кров запульсує у змучених жилах
"це не підґрунтя, це зради туман!"
йди і скажи це солдатам в могилах!..
мова — одна: тут пропав або пан.
"це не на часі; хай потім, опíсля..."
в кожного вибір, чесність і біль
слово не терпить ні року, ні триста
слово конає на дні божевіль!..
наче в утробі, де тéпло і спокій
нація носить свідомо цей код
досить чекати умовних пророків!
Слово — це ти, сотні "ти" — є народ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: re_vanta