висиш на ниточці
у сірій свиточці
в поту, засапаний
бо Homo Sapiens
ступали й нищили
здаватись вищими
хотіли, пнулися
а потім взулися
у чисті шльопанці
десь в світломóроці
крутили й плавили
космічні правила
злетіти й винайти
людей не стримати
лийни́ їм розуму
не лишать простору
а ти на ниточці
у сірій свиточці
вночі копійкою
на небі війкою
впадаєш в крайнощі
вдихаєш прянощі
на землю зиркаєш
і світлом чиркаєш
хай люди борються
колись же зморяться
охороняє нас
тисячоліттям фаз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2021
автор: re_vanta