колись — мине, комусь — війне…

колись  —  мине
комусь  —  війне  
не  лишить  в  полі  бою
життя  п'яне
життя  мене
бере  у  путь  з  собою
ногами  йти  
через  мости
оглушливо  мовчати
якби  знайти
німі  світи
без  попелу  і  чаду
тобі  на  мить
хай  заболить
те  вирубане  поле
почуй:  гримить
кує,  димить
розбудить  тишу  кволу  
якби  хоч  раз
у  твій  намаз
хреститися  й  кричати
смертельний  сказ
людських  обрáз
планету  буде  мчати  
мовчання  й  виск
одвічний  блиск
над  ровом  звуки  джазу
у  скронях  тиск  
мій  василіск  
дожде  свойого  часу

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2021
автор: re_vanta