У вирій ще дна пташка полетіла,
Махнувши нам ослабленим крилом,
Ще донедавна Масляній раділа
І веселила друзів і село.
Чому ж забрав так рано її, Боже?
Хіба співучих мало там пташок?
Гадалось, вона covid переможе,
Тож багатьом кончина її – шок!
Як важко вірити у те, що відбулося!
Не розбавляє горя і сльоза,
Бо ж передчасно опада колосся
І доля з рук зрадлива вислиза.
Крокує квітень в траурній хустині
З очима, повними печалі і жалю.
«О Господи, прийми свою дитину
У райський сад», – Всевишнього молю.
5.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2021
автор: Ганна Верес