цю постать накреслили вихори
вітрами завіяли в голову
тепер під розлогою стріхою
вже менше душевного голоду
змолоду
той обрис надибали з заходом
землі або сонця — ви́знає
погрозливо диким закидом
ділилися бачень призмою
грізною
цю постать зростили на сумнівах
полóтна хоч в'яже — бореться
в строкатих весняних струменях
гарує живе як змориться
не кориться
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2021
автор: re_vanta