[i][b]Печальна повість[/b]
« Нас лише одна любов єднає...»[/i]
Ромео
Напоїла ти мене, дівчи́но,
тим зелом, що навіває знов
платонічну, і таку невинну,
і не заборонену любов.
Є ще несходимі й досі плаї
і зозуля роки ще кує,
і вендети нібито немає,
і рідня сигнали подає.
Може, краще і не чути того,
що мені віщують із небес...
мовою поетів-поетес, –
є надія на живого Бога...
Та не чуєш ти мене німого
під хори заупокійних мес.
[i][b]Із небес[/b]
« Найсумніша повість –
це про нас...»[/i]
Джульєтта
Як не є, але одна дорога
нас веде до вічної ріки,
де не подивуємо нікого,
що і ми усе ще є, таки.
Вірую у це до того часу,
поки не поклали у труну
неживою. Але цього разу
уявляй лише мене одну
юною і милою навіки...
Може і судилось чоловіку
бути і не бути до кінця
зі своєю вірною, одною,
що була повінчана з тобою
у ясній обителі Отця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2021
автор: I.Teрен