Богиня Кліо й фарисеї,
Гомери й їхні «Одісеї!
Історії, як наративи,
Історії життя розливи.
Історія із цього тіста,
Із цього місива віків.
Бува гірка, буває прісна,
Буває зовсім без смаків.
Жонглюють нею, як факіри,
Оцінки ставлять будь – які.
Одні не мають зовсім віри,
А інші вірить мастаки.
Кожний цар наймав придворних,
Любих серцю посіпак.
Щоб його діяння тронні.
Прославляли ті в віках.
Не відстали і генсеки,
Новоз’явлені царі.
Джугашвілі Йосип Грозний
Написав в календрі:
Що життя цілком прекрасне -
Я ж його вам в руки вклав.
Як в зеніті сонце ясне,
День для щастя вже настав.
А лакузи всі писали:
Коба, рідний, дорогий!
Щоб не ти, ми б всі пропали,
Житній хліб не зародив.
І Микита- чудотворець,
Склавши руки не дрімав.
Він, мов Римський гладіатор,
Меч у Сталіна ввігнав.
На ХХ-м з’їзді сміло,
В прах розбив той п’єдестал.
Величі його не стало,
Головою вниз упав.
Звинуватив в злодіяннях,
Персонально лиш його.
А за себе й любих друзів.
Ні словечка, ні гу-гу.
Коли Брежнєв став генсеком,
Кукурузником назвав.
Звинуватив в волюнтаризмі,
Анекдотам волю дав.
І про нього вже волали:
Це достойник – знаменитий.
Зірки три подарували,
Щоб всіх інших затемнити.
Що герой він із героїв,
В пантеоні тих часів.
«Малу Землю» написали.
Ще й пісень таких співали…
29.03.2021року
Коба – так називали Сталіна найближчі соратники по партії.
Написано ямбічно – хореїчним розміром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2021
автор: Естет зі стажем