Режим зараз тиші. Бліндаж на узвишші,
А в ньому сидить український солдат.
Розведення було, війна не минула -
Стискає боєць у руках автомат.
А снайпер чатує, сепари лютують,
І обстріл прицільний щоночі ведуть.
А наші керманичі, мовби не чують,
І дозвіл на відсіч бійцям не дають.
Не можна стріляти, вогонь відкривати,
Щоб знищить сепарське кубло ворогів.
В ці дні «перемир’я» і ніби затишшя
Сховали в нас зброю під сотню замків.
Армієць - без права. Розтоптана Слава,
Спаплюжена Гідність і слово – Боєць.
Себе боронити не має він права..
Ну хто це придумав?! Це просто -«капець».
Й везуть в домовині додому родині
І батька, і сина – солдата-бійця.
І з кожним днем більше, й стає тільки гірше -
Не видно свавіллю такому кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Ольга Калина